Я захопилась в черговий раз джанк журналінгом, це діяльність творча, розслаблює думки і одночасно тренує нові нейронні зв'язки в мозку.
Як я їх зробила:
Я захопилась в черговий раз джанк журналінгом, це діяльність творча, розслаблює думки і одночасно тренує нові нейронні зв'язки в мозку.
Як я їх зробила:
В цьому маленькому містечку в Німеччині мені випадково вдалось знайти громадську організацію (тут вони мають назву "ферайн"), яка об'єднує бажаючих малювати. Не художників з профільною освітою.
За невеликий членський внесок (15-50€ на місяць, хто як, я ще не знаю) люди старші за 27 р збираються раз на тиждень після 18-ї та малюють.
Я просто щаслива після цієї зустрічі, тому що поки я ці півтора роки у Німеччині, я не малювала на форматі, більшому за А3. А тут мені дали ЯКІСНИЙ папір А1 і я "відірвалась" :)
Як прекрасно все ж таки, бути в одній течії з однодумцями!
Поки я в Німеччині вчу німецьку мову, раз на тиждень маю заняття з малювання.
Це не такі уроки, до яких я звикла в Україні, працюючи в художній школі.
Найперше, це неоплачувана робота. Я працюю на добровольчих засадах, проводячи заняття з біженками з різних країн в приміщенні організації, яка заснована європейською ініціативою для допомоги жінкам-мігранткам.
Це вигідна для усіх сторін співпраця. Організація допомагає комунікувати мігрантам з різних країн. Мігрантки мають спілкування та рощслабляючі заняття. Я підвищую свою професійну німецьку мову.
Тому що сподіваюсь ще попрацювати в Німеччині за моїм профілем, вчителювати в малюванні. Тому маю навчитись говорити щось більше за "беремо в руки ось це і робимо ось так" :)
В один з таких малювала них днів ми робили паперові букети: малювали акварельні квіти, вирізали їх та збирали в купку.
Я зробила кілька фото та змонтувала трошки косоруке відео.
Захопив мене джанк джорналінг... Поки я в Німеччині, то маю практично вільний доступ до цікавих матеріалів та всіляких скрап-прикрас.
Я не просто виготовила дві штуки розкладних багато функціональних листівок-книжок, я ще й спромоглась відео про це зняти.
Чесно кажучи, я б краще відео знімала. Але ще навчитись і цій науці...
Я сама дуже люблю дивитись різноманітні огляди магазинів, супермаркетів, нових творчих закупів тощо.
Спробувала і сама зробити подібне відео Shop With Me in Tedi.
Tedi це мережЕвий магазин різноманітної китайської їрунди. Він дуже недорогий, але не самий дешевий в Німеччині.
Маю відзначити, мерчандайзинг тут на висоті. Та і самі погляньте на розташування товару на полицях...
Заздалегідь перепрошую за аматорське відео. Зважте, все ж я його записувала для розваги.
В травні сходили з подружками в місцевий звіропарк. Наз вається він не ЗООпарк,а саме звіропарк - Tierpark, бо в ньому невелике розмаїття тварин і територія відносно невелика.
Але Олі він до вподоби, бо залюбки пішла до нього вже вчетверте за 9 місяців.
Наявні там тигр та леопард Олю не вражають. Інша справа: фредки, морські свинки та степова лисичка.
Цього ж разу в звіропарку новий мешканець: капібара. Діти кинулись гладити через паркан спинку, я ледь не заверещала як побачила величезні зуби-різці.
Але капібара відчула дитячу ласку, посунулась ще ближче до паркана і вмить повернула пузо для дитячих чухів.
Не втрималась, щоб не сфоткати ручної роботи скриньку для ниток... До слова, швейна машинка тепер знову у мене є. Навіть дві.
Одну машинку ще у вересні подарувала одна добра німкеня , попередивши, що не працює зигзаг.
Виявилось, що якась біда у човниковому механізмі: не завжди утворюється петля (в народі кажуть "машинка пропускає стібки".
Я трохи її користувала, намагалась самотужки полагодити. А в квітні поки ш ла доні піжаму, то задовбалась перезапрсвляти нитку,; то ове нитку, то не утворює петлю
Словом , нерви...
Купила нову.
Намагалась зробити відео огляд на ютубі... Скоро буде про джанк джорнал :)
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну я ще пів року не збиралась нікуди їхати, у нас прекрасна любляча родина, ми за пів року до війни купили самотужки без кредитів авто, чоловік добудовував заміський будинок, ми планували влітку 2022 поїхати родиною до Хорватії на відпочинок...
Але коли в червні на вокзал мого рідного міста у Київській області впало два російських снаряди, здригнулась не лише земля, а і моя нервова система.
Наступного ж робочого дня ми поїхали в столицю і терміново оформили всій родині закордонні паспорти.
В серпні ми з донею перетнули кордон Німеччини і досі тут проживаємо.
Кілька місяців я жила в ступорі, рухалась на автоматі, витягнула себе з прірви задля дитини.
Зараз я зробила натиск на малювання. Мої роботи допомагає продавати в США американська українка, кошти ідуть на допомогу землякам через перевірених волонтерів.
Якщо вам цікаво знову чути чи бачити мене в цьому блозі, дайте мені про це знати любим чином.
Бережіть себе. Обійняла.